Формування прихильності у дитини

Неподільне відчуття турботи. Дитина однаково реагує на всіх, хто до неї підходить та починає проявляти до неї турботу та увагу.

Дитина посміхається та лопотить лише до близьких людей, активно хоче з ними спілкуватися.

Час пізнання оточуючого світу. При цьому, паралельно дитина вивчає особливості матері. Вона для неї продовжує бути опорою.

Такі діти досить стримані, що проявляється в усьому: у грі, у поведінці, по відношенню до інших людей (незнайомців). Дитина може і не помітити повернення дорослого, якщо той виходив за межі кімнати. Все відбувається на рівні інстинктів, та мозок починає захищатися від негативних емоцій, щоб знову не відчувати себе знехтуваним, оскільки до цього може призвести будь-яка спроба зближення. Такий тип прихильності може призвести до того, що діти, позбавлені уваги та турботи дорослого, виростаючи, частіше за все уникають всіх і всього. Діти такого типу рідко до себе уваги просять, не просяться на руки, не наполягають на тому, щоб з ними грали. Вони рано вчаться самостійності, оскільки частіше за все несуть відповідальність самі за себе. Вони просто не вміють просити про допомогу. Вони уникають спілкування, зокрема, з близькими людьми. Діти виростають вразливими та відлюдькуватими.

Дитина проявляє тривогу та виражає почуття занепокоєння, якщо втрачає маму із поля зору, починає обережно до всього ставитися. Тільки-но у полі зору бачить знайоме обличчя, починає активно проявляти радість та захоплення. Хоче пізнавати світ навколо, залучаючи до цього пізнання дорослого.

Така прихильність – найбезпечніша для дитини і для мами.

Дитина плаче, коли не бачить мами. Іноді може дійти і до істерики. Проте, тільки-но мама з’являється, відбувається різка зміна у поведінці дитини: то радість, то агресія та злість по відношенню до матері. Таку поведінку може бути сформовано через неправильну тактику батьків. Іноді можна бачити, як спочатку дитину сварять, а потім пестять. Такий тип зустрічається рідко, лише у 7-10% дітей, але також має свої плоди. З таких діток виростають дорослі, які живуть увесь час в страху, оскільки у дитинстві дитина постійно боялася. Дітям складно зрозуміти поведінку батьків, відчути їх: «Що вони робитимуть потім? Буде так само чи по-іншому?». Це відбувається в основному через те, що батьки непослідовні у своїх діях. І у дитини не формується чітких правил та настанов для життя. Необхідно створювати партнерство з дитиною, у протилежному випадку діти нікуди не відходять від мами, або ж привертають увагу своєю неадекватною поведінкою. Тому необхідно спершу працювати з собою: змінювати установки, а потім Ви побачите, як дитина сама змінюється на ваших очах. У майбутньому, такі діти постійно про щось непокояться, їм увесь час здається, що всюди обман та підступ. Вони увесь час хочуть чути слова значимості у свою сторону. І дуже ображаються, якщо чують «ні».

Якщо батько чи мати не знає, як заспокоїти дитину, не відчуває її та не реагує на її прості потреби, а часом може і агресивно продемонструвати своє ставлення до вередливої, наприклад, поведінки дитини, то у майбутньому у дитини може розвинутися психотравма. Як наслідок, дітям складно контролювати свої емоції, а саме, біль, злість до світу та людей. Такий тип вважається найбільш асоціальним.

Така мама відкрито говорить про своє дитинство та, зокрема, переживання. Такий тип мами передасть дитині свій внутрішній стрижень, завдяки чому та ростиме впевненою у собі, товариською та завжди готовою до нових відкриттів.

Частіше за все якщо жінка належить до типу заперечення, то у дітей формується уникаючий тип прихильності.

Такі жінки самі шукають підтримку та до цього часу залежать від своїх батьків. Не дивлячись на те, що вони вже самі є батьками, їм важливо завоювати любов.